FIFO чи середньозважена собівартість: який метод обрати виробнику

FIFO списує матеріал за ціною найраніших партій, а середньозважена собівартість - за середньою ціною всіх залишків на складі. Коли закупівельні ціни ростуть, FIFO дає нижчу собівартість списання і вищий прибуток, коли падають - навпаки. Bimp - українська хмарна ERP для виробників, і вона застосовує FIFO за увімкненого обліку партій та середньозважену вартість, коли партійний облік вимкнено.

Технолог меблевого цеху купує фанеру тричі за квартал: у січні по 200 грн за аркуш, у лютому по 230, у березні по 260. У квітні цех бере зі складу 150 аркушів. За якою ціною їх записати в собівартість замовлення? Від відповіді залежить, скільки прибутку покаже звіт за квітень.

Чим FIFO відрізняється від середньозваженої собівартості?

За методом ФІФО («першим прийшов - першим пішов») матеріал списується з найстарішої партії, а коли вона закінчується, з наступної. Склад зберігає ціни кожної партії окремо, тому на кожне списання припадає конкретний набір цін. Залишок на складі оцінюється за цінами найновіших надходжень.

Середньозважена працює з однією ціною на весь залишок. Формула така:

Середня ціна = вартість усіх залишків / кількість усіх залишків

Кожне нове надходження змінює середню ціну, а списання йде за нею, байдуже, з якої партії фізично взято матеріал. Партії в такому обліку зливаються в одну суму.

Як порахувати собівартість обома методами на прикладі?

Нехай на складі цеху лежать три партії фанери. Усі три прийшли до першого списання. Компанія умовна.

Середня ціна дорівнює 69 000 / 300 = 230 грн за аркуш.

У квітні цех списує 150 аркушів на виробництво. У травні ще 100. Між цими двома списаннями нових надходжень нема.

Списання 1, 150 аркушів. За FIFO беремо всю січневу партію і половину лютневої: 100 × 200 + 50 × 230 = 20 000 + 11 500 = 31 500 грн. За середньозваженою беремо 150 × 230 = 34 500 грн. Різниця 3 000 грн.

Списання 2, 100 аркушів. За FIFO в лютневій партії лишилося 50 аркушів, решта береться з березневої: 50 × 230 + 50 × 260 = 11 500 + 13 000 = 24 500 грн. За середньозваженою ціна лишилась 230 грн, адже нових надходжень не було: 100 × 230 = 23 000 грн.

Обидва методи розподіляють одні й ті самі 69 000 грн. Різниця лише в тому, яка частина встигла потрапити в собівартість, а яка лишилася на складі. FIFO залишив на складі 50 аркушів по 260 грн, тобто 13 000 грн, середньозважена - 50 аркушів по 230 грн, тобто 11 500 грн. Ці 1 500 грн і є різницею між сумарними списаннями, 57 500 - 56 000 = 1 500 грн.

Як метод впливає на собівартість виробу і прибуток?

Припустимо, на кожен виріб іде 2 аркуші фанери, тож із 150 аркушів вийшло 75 виробів, і дилери купили їх по 1 000 грн. Виручка 75 × 1 000 = 75 000 грн.

Перевірка: 43 500 / 75 000 = 0,58 і 40 500 / 75 000 = 0,54. Таблиця враховує лише фанеру, решта собівартості (праця, цехові витрати) однакова за обох методів. Різниця в 4 відсоткові пункти з’явилась тільки через вибір методу, бо фізично цех використав той самий матеріал.

Висновок із прикладу такий. Коли ціни ростуть, FIFO показує вищий прибуток, але склад оцінений дорожче, ближче до ринкової вартості. Середньозважена згладжує стрибки: собівартість виробу змінюється поступово і не залежить від того, яку саме партію взяв комірник. Коли ціни падають, ефект обернений.

Що буде, якщо перед другим списанням надійде нова партія?

Тут методи розходяться найбільше. Припустимо, що у травні, до другого списання, на склад прийшло ще 100 аркушів по 280 грн, вартістю 28 000 грн.

Середньозважена реагує одразу. Після першого списання лишилось 150 аркушів на 34 500 грн, з новою партією стає 250 аркушів на 34 500 + 28 000 = 62 500 грн. Середня ціна 62 500 / 250 = 250 грн, і списання 100 аркушів коштує 25 000 грн.

FIFO нову партію не чіпає, доки старі не закінчились. Списання 100 аркушів, як і раніше, бере 50 по 230 і 50 по 260, тобто 24 500 грн. Дорожча партія за 280 грн стоїть у черзі позаду.

Перевірка за FIFO: на складі 50 по 260 і 100 по 280, 13 000 + 28 000 = 41 000 грн. За середньозваженою: 150 × 250 = 37 500 грн. Тобто FIFO відстає від ринку в собівартості списань, а склад тримає за свіжішими цінами. Середня встигає за ринком у собівартості, але розмиває різницю між партіями.

Які помилки роблять при виборі методу?

• Порівнюють прибуток за різні періоди за різними методами. Якщо в січні рахували середньою, а в лютому за FIFO, частину зміни маржі пояснює метод, і лише решту ринок.
• Забувають про залишки. Метод змінює не тільки собівартість проданого, а й оцінку складу в балансі. Різниця 1 500 грн у прикладі лежить саме там.
• Вмикають партійний облік заради FIFO, а працюють без партій. Якщо комірник не вказує партію в документах, партійний облік дає плутанину, і бухгалтеру доводиться виправляти прив’язку вручну.

Який метод собівартості обрати виробнику?

Орієнтири такі:

• FIFO обирають, коли партії помітно різняться за ціною, матеріал має термін придатності, а власник хоче бачити прибутковість кожної поставки. Партійний облік також потрібен, якщо кожну партію треба простежити до складу, наприклад для сертифікатів.
• Середньозважену обирають, коли матеріал однорідний і надходить часто: метал у прокаті, тканина з одного рулону, сипучі. Окремі партії тут не відрізняються якістю, а ціна коливається в межах кількох відсотків.
• Облікова політика. Метод закріплюється в обліковій політиці підприємства. П(С)БО 9 «Запаси» допускає і FIFO, і середньозважену, тож це вибір компанії. Остаточне рішення узгодьте з бухгалтером і не змінюйте метод посеред звітного періоду без потреби.

Для малого цеху з десятком матеріалів середньозважена зазвичай достатня. Коли закупівля складніша, а ціни різняться між постачальниками, FIFO дає точнішу картину по кожній поставці. Про те, з яких складників збирається собівартість, читайте в статті як рахувати собівартість виробу.

Як перемкнути метод у Bimp?

Метод залежить від одного перемикача. Відкрийте «Налаштування компанії», далі «Налаштування обліку» і знайдіть «Вести облік товарів в розрізі партій». Коли перемикач увімкнено, Bimp створює картку для кожної партії і списує за FIFO. Коли вимкнено, партій у системі нема, а собівартість рахується як середня ціна залишків.

Окремого вибору між методами на кшталт «FIFO / середня / ЛІФО» в Bimp нема: метод випливає з того, чи ведете ви облік за партіями. Чи перерахує система вже проведені документи після перемикання, уточніть у підтримки до зміни налаштування.

Додаткові витрати на доставку чи мито підвищують вартість партії або залишку незалежно від методу. Як вони потрапляють у ціну, пояснює стаття про мито, брокера і доставку в собівартості.

Що робить Bimp, а що ні

Bimp списує собівартість за FIFO, якщо ввімкнено «Вести облік товарів в розрізі партій», і за середньозваженою вартістю всіх залишків, якщо партійний облік вимкнено. Собівартість товару складається з ціни закупівлі й додаткових витрат, для готової продукції до неї входять матеріали за специфікацією та роботи. Результат видно у звіті «Валовий прибуток», а для незавершених замовлень є «Накопичена собівартість». Докладніше про формування собівартості і методи - у статті «Методи собівартості», а про перемикачі партій, серій і ПДВ - у статті «Налаштування обліку».

Межі такі. Bimp не пропонує окремого перемикача на інші методи, наприклад ЛІФО чи ідентифікована собівартість. Вибір між FIFO і середньою зводиться до партійного обліку. Облікову політику й податкові наслідки вибору методу визначає бухгалтер, система лише рахує за обраним режимом.

Побачити, як собівартість виробу складається з матеріалів, праці й накладних витрат, можна на сторінці обліку собівартості виробництва.

Часті питання