Що таке специфікація виробу (BOM): приклад і шаблон

Специфікація виробу (англійською BOM, bill of materials) - це перелік усіх матеріалів і деталей, з яких виготовляють один виріб, із кількістю кожної позиції та відсотком технологічних втрат. За цим переліком закуповують сировину, резервують матеріали на складі й рахують планову собівартість. У запитах її називають і специфікацією товару, і специфікацією виробу, а в Excel-файлах цеху вона часто лежить під назвою «калькуляція» чи «норми».

Нижче специфікація складського стелажа з шістьма матеріальними позиціями, чотирма операціями й розрахунком до гривні. Приклад умовний: цех металоконструкцій випускає складські стелажі.

Що таке специфікація виробу і з чого вона складається?

Специфікація має дві частини. Матеріальна перелічує компоненти з кількістю, одиницею виміру й відсотком втрат. Операційна, якщо цех її веде, додає етапи, роботи та норми часу. Перша відповідає на питання, що входить у виріб, друга показує, скільки праці в ньому.

За однією специфікацією працюють чотири відділи. Закупівля множить її рядки на план випуску, комірник збирає за нею видачу в цех, технолог звіряє з нею факт, а економіст бере з неї планову собівартість. Помилка в одній клітинці доходить до всіх чотирьох.

Кожну специфікацію складають на базову кількість - один виріб, комплект або партію. Без цього навіть правильні норми читають по-різному, бо 20 метрів труби на один стелаж і 20 метрів на десять розходяться вдесятеро.

У плоскому вигляді специфікація товару - це один список компонентів. Коли виріб складається з вузлів, які цех виготовляє сам, специфікація стає багаторівневою, і кожен вузол має власний перелік.

Який приклад специфікації виробу можна взяти за зразок?

Виріб - складський стелаж із чотирма полицями, базова кількість одна штука.

Втрата рахується від загальної кількості. З 20 метрів труби 5% (1 м) іде у відходи, у виробі лишається 19 м. Для фарби 10% від 0,6 кг дають 0,06 кг втрат і 0,54 кг нетто. Суму рядка тут рахуємо за кількістю брутто, бо стільки матеріалу треба купити й видати в цех.

Операційну частину тієї самої специфікації цех веде окремою таблицею.

Матеріали коштують 3 676 грн, операції 700 грн. Планова собівартість стелажа - 4 376 грн. За ціни продажу 5 900 грн маржа становить 1 524 грн, або 25,8%.

Партія з 50 стелажів потребує 1 000 м труби, 200 заготовок полиць, 800 кутників, 1 600 комплектів болтів, 200 заглушок і 30 кг фарби. Матеріали на партію обходяться в 183 800 грн, операції в 35 000 грн, разом 218 800 грн. Закупівельнику лишається перемножити таблицю на 50.

Скільки коштує специфікація без урахування втрат?

Припустімо, технолог записав лише чисту кількість у виробі. Труба тоді 19 м (1 805 грн), фарба 0,54 кг (151,20 грн), матеріали виходять на 3 564,20 грн, а собівартість стелажа на 4 264,20 грн. Занижено на 111,80 грн, або на 2,6%.

На партії з 50 штук картина жорсткіша. Закупівля замовляє 950 м труби й 27 кг фарби, цеху потрібно 1 000 м і 30 кг. Бракує 50 м труби (4 750 грн) і 3 кг фарби (840 грн), разом 5 590 грн. Цех дізнається про це на розкрої, коли друга частина стелажів уже стоїть без профілю.

Перевіримо двома способами. Різниця на штуку складається з 95 грн за трубу й 16,80 грн за фарбу, разом 111,80 грн, а на 50 штук 5 590 грн. За дефіцитом виходить 4 750 грн плюс 840 грн, тобто ті самі 5 590 грн.

Як описати два варіанти того самого виробу?

Коли виріб випускають у двох комплектаціях, на кожну заводять окрему специфікацію з власною назвою. У прикладі поруч зі стандартним стелажем є «Преміум» з п’ятьма полицями, подовженою рамою та більшою витратою фарби. Труби тут 24 м брутто (5% втрат, 22,8 м нетто), заготовок полиць 5, кутників 20, болтів 40 комплектів, заглушок 4, а фарби 0,7 кг замість 0,6 кг (10% втрат, 0,63 кг нетто).

Матеріали «Преміуму» коштують 24 × 95 + 5 × 310 + 20 × 8 + 40 × 6 + 4 × 12 + 0,7 × 280, тобто 2 280 + 1 550 + 160 + 240 + 48 + 196 = 4 474 грн. Операції дорожчі на 100 грн через довшу раму, разом 800 грн.

Різниця собівартостей 5 274 - 4 376 = 898 грн, або 20,5% від стандартної. Ціна «Преміуму» вища на 1 400 грн, тому маржа в гривнях зросла на 502 грн (2 026 - 1 524). У Bimp такі варіанти ведуть як специфікації одного виробу, а при імпорті з Excel їх розрізняють за назвою специфікації в першій колонці.

Чим специфікація відрізняється від технологічної карти?

Специфікація описує, що входить у виріб. Технологічна карта додає, як і в якій послідовності його виготовляють, які параметри тримати й що перевіряти перед передачею далі. На виробництві ці відомості то об’єднують в одному документі, то розкладають по різних. Докладно про карту йдеться в статті про технологічну карту виробу, а про те, як її ведуть у системі, на сторінці технологічних карт і специфікацій.

У прикладі вище перша таблиця - матеріальна частина, друга - операційна. Разом вони дають документ, який у Bimp називається специфікацією.

Які колонки має шаблон специфікації для Excel?

Якщо специфікацій десятки, їх заводять з файлу. Шаблон Bimp для імпорту має десять колонок у фіксованому порядку, назви змінювати не можна. Три перші рядки специфікації стелажа в такому файлі подано нижче, артикули умовні.

Решта трьох позицій заповнюється так само. Колонку «Частка вартості» використовують лише для декомпонування, тому для звичайного виробу її лишають порожньою. Кожна специфікація у файлі має власну назву в першій колонці. Для одного артикула виробу можна вказати різні назви, наприклад «Стандарт» і «Преміум», щоб описати два варіанти складання.

Що робить Bimp, а що ні

Bimp - українська хмарна ERP для виробників, і специфікація в ній є основою виробничих документів. Її створюють у розділі «Вир-во → Специфікації». У шапці задають виріб, базову кількість, версію, валюту, тип «Товар» або «Послуга» і вид «Основна» або «Неосновна». Перемикач «Використовувати етапи та операції» відкриває вкладку з технологічним ланцюжком.

На вкладці «Матеріали та комплектуючі» вибирають метод розрахунку собівартості, по залишковій собівартості або по останній ціні закупівлі, і додають матеріали до етапів із колонками «Кількість», «Втрата (%)» і «Кількість нетто». Матеріал без кількості чи без прив’язки до етапу в розрахунок не потрапляє, і резервувати його система не буде. Планова собівартість рахується автоматично, а замовлення виробництва підтягує з неї матеріали й операції. Метод розрахунку впливає на цифру. За залишковою собівартістю беруть поточний залишок на складі, це ближче до фактичного обліку, а за останньою ціною закупівлі зручніше планувати бюджет. Якщо ціна труби змінилася, дві специфікації з різними методами покажуть різну собівартість того самого стелажа. Матеріал, потрібний лише для калькуляції або такий, що списується іншими документами, позначають перемикачем «Не використовується у виробництві». Заміну матеріалу, якого немає на складі, задають аналогами з правилом списання за пріоритетом, наявністю або залишками. Масове заведення з Excel описано в довідці про імпорт специфікацій, а всі поля - у статті про створення специфікації.

Перед запуском виробництва варто перевірити, що кожен матеріал прив’язаний до етапу й має кількість, інакше планова собівартість виявиться неповною. Склад виробу, норми й відсоток втрат вносить технолог. Система їх не вигадує й не звіряє з кресленням. Креслень і 3D-моделей в описі полів специфікації немає, вони лишаються в системах проєктування.

Що дає облік втрат на партії з 50 стелажів?

На одному стелажі 111,80 грн виглядають дрібницею, і її легко викреслити з калькуляції. Партія з 50 штук складається з таких дрібниць на 5 590 грн, і цю суму закупівля шукатиме серед рахунків постачальника.

Далі за темою: напівфабрикати й багаторівнева специфікація, норми витрат матеріалів.

Часті питання