Як врахувати витрати на генератор у собівартості харчової продукції: покроковий гайд

Коли зникає світло, харчове виробництво запускає генератор — і разом з ним отримує нову статтю витрат: паливо, мастило, ТО, амортизацію техніки. Проблема в тому, що ця сума зазвичай «осідає» в бухгалтерії одним рядком, «витрачено N грн на генератор за місяць», і не доходить до рівня конкретного товару.

А різні SKU споживають генераторну електроенергію по-різному: морозильна камера з морозивом працює безперервно, піч — лише під час випікання партії, фасувальна лінія — лише в момент розливу. Якщо просто поділити загальну суму на весь обсяг виробництва, найенергоємніші товари, наприклад морозиво, охолоджені продукти, отримають заниженну собівартість, а маловитратні — завищену. У звітах «все прибутково», а насправді маржа найенергоємніших позицій вже могла впасти до нуля.

Рішення — не лишати суму «витрачено на генератор» загальною, а провести її системно через статтю витрат → накопичення → розподіл на продукцію → собівартість → валовий прибуток. Нижче — як цей ланцюжок побудований в Bimp.

Крок 1. Заведіть статті та групи витрат

Усе починається з довідника Статті витрат. У картці статті обираєте «Групу витрат», наприклад, «Загальновиробничі витрати» або «Собівартість», і «Вид діяльності» — саме ці налаштування визначають, у який звіт і в який рядок P&L потрапить сума.

Для генератора логічно завести окремі статті: «Паливо для генератора», «ТО генератора», «Амортизація генератора».

Важливо: у звіт «Накопичена собівартість» потрапляють лише витрати за статтями з групою «Собівартість» — якщо стаття налаштована інакше, вона в подальший розрахунок собівартості просто не увійде.

Крок 2. Зафіксуйте витрати в системі

Для регулярних витрат, таких як паливо, мастило та ремонт, не прив’язаних до конкретного замовлення, використовуйте документ «Інші витрати» у модулі «Фінанси». Обираєте статтю витрат, суму — і, щоб віднести суму саме на собівартість без прив’язки до замовлення покупця, вмикаєте перемикач «На собівартість».

Якщо паливо чи сервіс купуються через накладну постачальника — те саме можна зробити в документі «Надходження товарів і послуг», увімкнувши перемикач «Управлінський облік» і додавши відповідну послугу.

Крок 3. Накопичення

Внесені суми акумулюються у звіті Накопичена собівартість: показує початковий залишок, скільки накопичено за період, скільки вже розподілено на продукцію і скільки ще чекає розподілу за кожною статтею. Це зручна контрольна точка: якщо кінцевий залишок за статтею «Паливо для генератора» місяцями не зменшується — витрати накопичуються, але не доходять до собівартості товару.

Крок 4. Розподіліть витрати на продукцію

Ключовий документ — Розподіл витрат у модулі «Склад». Послідовність:

1. Вказуєте період і на що розподіляєте — випущену продукцію, послуги чи продані товари.
2. На вкладці «Продукція обираєте перелік SKU, на які “накидаються» витрати.
3. На вкладці «Витрати» підтягуються нерозподілені суми, вже віднесені на собівартість (ті самі, що накопичилися через «Інші витрати»/«Надходження»).
4. Кнопкою «Розподілити» обираєте спосіб: «За сумою» (пропорційно вартості товару — довідка радить для логістики) або «За кількістю» (порівну на одиницю — довідка радить для пакування).

Застереження щодо енергоємних асортиментів

Вибір способу розподілу залежить від структури витрат підприємства. Для більшості задач достатньо розподілу за сумою або за кількістю. Проте якщо у вас одночасно є маловитратні, наприклад сухе печиво, і енергоємні, такі як морозиво, щоб відобразити різницю в реальному споживанні, компанія може використовувати власну методику визначення частки витрат для різних груп продукції та відобразити її через механізм розподілу витрат у Bimp. Після налаштування такої методики її не потрібно щоразу розраховувати вручну — надалі система використовує задані правила для наступних розподілів. Так облік залишається послідовним і краще відображає реальну економіку виробництва.

Крок 5 (опційно). Через специфікації та виробничі документи

Якщо генератор живить конкретну технологічну операцію, наприклад, пастеризатор, її вартість можна закласти прямо в специфікацію товару — вона визначає склад готової продукції й формує планову собівартість автоматично. Далі документ Замовлення виробництва запускає процес і списання матеріалів, а Компонування фіксує фактичний випуск і формує кінцеву собівартість виробу. Цей шлях доречний, якщо вартість «генераторної” операції відносно стабільна і її можна закласти в норматив наперед, а не розподіляти постфактум.

Крок 6. Перевірте результат у звітах

• Собівартість випущеної продукції — точна собівартість кожного SKU з розбивкою за матеріалами й документами, включно з сумами з «Розподілу витрат».
• Валовий прибуток — зіставляє виручку з повною собівартістю, включно з розподіленими непрямими витратами, і показує націнку та рентабельність за товаром. Саме тут, згрупувавши за номенклатурою, ви побачите, у якого SKU маржа справді просіла після врахування генератора.

Як це виглядатиме на практиці

Молочне виробництво щомісяця витрачає на генератор ~60 000 грн на паливо, мастило, ТО й амортизацію.

1. Витрати внесено документом «Інші витрати» за статтями з групою «Собівартість».
2. Суми накопичилися — видно у звіті «Накопичена собівартість».
3. Технолог порахував (поза системою), що морозильна камера «з’їдає» вдвічі більше генераторної електроенергії, ніж холодильна для сиру.
4. У документі «Розподіл витрат» суми розподілено на молоко, морозиво і сир — не порівну, а з урахуванням цього співвідношення.
5. У звіті «Собівартість випущеної продукції» собівартість морозива зросла найбільше.
6. У звіті «Валовий прибуток” видно: маржа морозива впала з ~22% до ~2–3%, тоді як маржа сиру просіла значно менше.
7. Менеджмент отримав конкретну підставу переглянути ціну саме на морозиво — а не на весь асортимент.

Що Bimp робить автоматично, а що визначає менеджмент

Bimp не вимірює споживання генератора автоматично, не розраховує кВт·год самостійно і не інтегрується з генератором напряму. Система рахує й зберігає результат послідовно, коли методику вже визначили люди.